Головна Аномалії Кінець світу 23 вересня: Чи наближається до Землі планета Нібіру

Кінець світу 23 вересня: Чи наближається до Землі планета Нібіру

322
Чи наближається до Землі планета Нібіру






Людству в черговий раз пообіцяли кінець світу. У 2012 році людство повинно було зникнути з Землі, але… на дворі 2017 рік, а світ тоді чомусь не закінчився. А тепер ось нам кажуть, що 23 вересня 2017 року настане кінець світу і причина – планета Нібіру. Так це чи ні? Розставимо всі крапки над “i” в цьому питанні.

Чи може невідоме тіло розміром з планету підійти до Землі так близько, щоб загрожувати зіткненням?

Такого за останні кілька мільярдів років ще ніколи не траплялося. І стародавні шумери, в текстах яких згадується планета Нібіру, такого теж бачити не могли.

Припустимо, що така планета наближається до Землі. Що станеться? Її гравітація призведе в хаос рій астероїдів. У цих умовах колиску людства чекає таке бомбардування, поруч з яким астероїд, що вбив динозаврів, здасться нешкідливим камінчиком. Але Земля не зберігає ніяких слідів подібних катаклізмів з часів утворення Місяця. Місяць, до речі, теж не зберігає, незважаючи на те, що на ньому майже немає ерозії.



Більш того. Небесна механіка – наука дуже точна. Орбіти планет вельми ретельно вивчені. Періодичне зближення з великим небесним тілом неминуче залишило б слід в орбітальному русі Землі. І цей слід не міг бути не помічений. А його немає.

Якби навіть така планета наближалася до Землі, вона б робила це досить повільно. І ще на дальніх підступах навела б шереху в орбітах навколишніх тіл. Нагадаємо, що планета Нептун була вперше виявлена по аномаліям, які її тяжіння вносило в рух Урана. Астрономи зробили розрахунок, навели телескоп на потрібну точку – і побачили Нептун! Це була середина XIX століття.

Сьогодні ж фахівці розраховують орбіти малюсіньких космічних апаратів так, щоб вони, підключили для розгону гравітацію декількох планет, попрямували до Сатурна або Плутона. Крім того, телескопи щодня переглядають небо в багатьох напрямках. І вже, звичайно, вони виявили б невідомий об’єкт або “позаштатне” положення відомих. Не помітити велику планету у внутрішніх областях Сонячної системи неможливо. Саме неможливо, з великої літери “Н”.

Що ж мали на увазі шумери, кажучи про Нібіру? Адже представники древньої цивілізації знали толк в астрономії та математиці. Досить складно сказати напевно. Згадки Нібіру уривчасті і зустрічаються тільки в міфах. А міфи набагато старше досягнень астрономії.

Жерці царственого Вавилона, безумовно, знали доступне неозброєному оку небо як свої п’ять пальців і ні з чим не переплутали б Юпітер або Меркурій. Але оповіді про богів складалися в ту пору, коли про “вічне місто” ще не знали. У наших бібліотеках теж лежить багато міфів про устрій неба і Землі, але ми ж не говоримо, що за ними авторитет всієї нашої астрономії?

А найголовніше: ми знаємо набагато більше древніх шумерів. Чому так стійкий стереотип, що стародавні люди були мудрішими за нас, – питання до культурологів і психологів. Але навряд чи хтось погодитися перейти, скажімо, на медичні технології того часу. Чому ж астрономічним даним багатотисячолітньої давності – та ще уривчастим і викладеним в міфах – ми повинні довіряти більше, ніж власним?

Людство створило науку не для того, щоб лякатися власної тіні. Ніякої Нібіру не існує. Жодна планета з часів юності Сонячної системи і появи Місяця не зближалася з Землею на небезпечну відстань. А якби об’єкт такого розміру і наближався до нас, астрономи дізналися б про це давним-давно.